Регіональний підхід як один із напрямів удосконалення територіального устрою України: конституційно-правовий аспект

І. Й. Магновський

doi:10.32837/npnuola.v24i0.636

І. Й. Магновський

DOI: https://doi.org/10.32837/npnuola.v24i0.636

Ключові слова: регіон, територіальний устрій, адміністративно-територіальна реформа, адміністративно-територіальний поділ, регіоналізація

Анотація

Стаття присвячена висвітленню в конституційно-правовому аспекті регіонального підходу реформування територіального устрою України як одного з можливих варіантів його вдосконалення. Висвітлено розуміння такої багатоаспектної категорії, як регіон. З урахуванням історичного досвіду, сучасних політичних реалій та перспектив майбутнього обґрунтовано тенденцію щодо оптимізації територіального устрою держави, зокрема доцільності укрупнення адміністративно-територіальних одиниць шляхом утворення відповідних регіонів. Указано на історико-політичні критерії вдосконалення територіального устрою України, які засвідчують необхідність урахування, перш за все, етнонаціональної палітри держави. Саме тут особливості етнічних регіонів виступають консолідуючим фактором об'єднання областей у регіональні структури. Означено прогресивні ідеї самоуправління великих регіонів на основі об'єднання саме в межах існуючих кордонів кількох сучасних областей, що є принциповим і тим самим унеможливить адміністративно-територіальний колапс. Зокрема, фахівцями з регіональної економіки та економічної географії пропонується створити великі адміністративні одиниці (близько десяти), що територіально збігаються з великими економічними районами. Визначено територіальне укрупнення і розмежування регіональних кордонів за критеріями їх особливостей: історико-політичні; соціально-економічні; географічні та кліматичні; етнічні та національно-культурні. Наведено складові частини сукупного потенціалу регіону, зокрема: трудовий, споживчий, інфраструктурний, виробничий, інноваційний, фінансовий, інститу-ційний та природно-ресурсний, що породжують необхідність здійснення диференційованої політики, спрямованої на соціально-економічний розвиток кожного регіону. Констатовано, що регіоналізація територіального устрою України носить оптимізований та децентралізований характер і дозволить ефективно здійснювати державну політику в країні в поєднанні з розвитком самоврядування, а також забезпечить пропорційний соціально-економічний і національно-культурний розвиток регіонів, збереже їх самобутність та забезпечить політичну стабільність у суспільстві в цілому. Наголошується, що запровадження та розширення процесу регіоналізації в Україні сприятиме подальшому поглибленню демократизації суспільства, нівелюватиме соціальну й етнонаціональну конфронтацію в державі та виведе її на новий виток європейського розвитку.

Посилання

Конституція України. Харків : ПП «ІГВІНІ», 2006. 64 с.

Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» від 8 вересня 2005 року. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2005. № 51. Ст. 548.

Закон України «Про засади державної регіональної політики» від 5 лютого 2015 року. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2015. № 13. Ст. 90.

Державна стратегія регіонального розвитку до 2020 року / Затверджена Кабінетом Міністрів України від 21 листопада 2013 року. URL : http://www.kmn.gov.ua/control/publish/article?art_id=246872049.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року» від 20 грудня 2017 року. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1089-2017-n.

Конституція України : науково-практичний коментар / В.Б. Авер'янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін. ; ред. кол.: В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. Харків : Видавництво «Право»; Київ : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. 808 с.

Молодцов О.В. Поняття та сутність нової регіоналізації. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2005. № 4. С. 318-324.

Адамович С. В. Історико-етнографічні регіони як фундамент майбутньої адміністративно-територіальної реформи в Україні. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 6: Історичні науки : зб. наук. праць. Київ : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. Вип. 6. С. 69-74.

Круглов М.П. Партія знову посилає Давидова? Голос України. 22 червня 2005. № 113(3613). С. 8.

Білик П.П. Поняття та правова сутність управлінської категорії «регіон». Право України. 2001. № 11. С. 32-35.

Каспрук В. Державне регулювання розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів України. Київ : «Знання», 2002. 112 с.

Надолішній П.І. Етнонаціональний фактор адміністративної реформи в Україні: проблеми теорії, методології, практики : монографія. Київ : Вид-во УАДУ, 1998. 264 с.

Крестовська Н.М. Теорія держави і права. Підручник. Практикум. Тести : підручник. Київ : Юрінком Інтер, 2015. 584 с.

Фесенко В.В. Регіональні виміри глобалізаційних процесів: український контекст. Розвиток України в регіональній перспективі: політичні, економічні, соціальні проблеми регіоналізації : матеріали конф. укр. випускників програм наукового стажування у США ; виступи учасників та дискусія (Харків, 25-27 травня 2001 р.) / Відп. ред. О.В. Гарань. Київ : Стилос, 2002. C. 63-78.

Зварич І.Т. Регіональні особливості розвитку етнополітичних процесів в Україні : автореф. дис.... д-ра політ. наук: спеціальність 23.00.05 - етнополітологія та етнодержавознавство / Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. Київ, 2005. 52 с.

Безверхнюк Т.М. Принципи регіонального управління: порівняльний аналіз вітчизняного та європейського досвіду. Ефективність державного управління : зб. наук. праць. Вип.13. Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007. С. 13-20.

Миронова Т.Л. Управління розвитком регіону. Київ : Центр навчальної літератури, 2006. 328 с.

Горло Н.В. Моделі регіоналізації у західних країнах і в Україні: порівняльний аналіз. Грані. 2009. № 3(65). С. 147-151.