Агресія як механізм насильницької злочинної поведінки
Анотація
Стаття присвячена дослідженням механізмів насильницької злочинної поведінки. Стійка на-лаштованість на агресивну поведінку може бути основною рисою характеру особистості та зумовлювати вчинення насильницьких злочинів. Тому, на нашу думку, агресія відіграє значну роль у механізмі насильницького злочину, а отже, слід приділити певну увагу цьому явищу в контексті цієї статті. Природну агресію, войовничість, притаманні людині у виді певних інстинктів, слід відмежовувати від насильства. Ці інстинкти, як і протилежні їм інстинкти остраху, можуть відігравати свою роль і навіть використовуватись під час застосування насильства.
Проте агресивність мала важливе значення для виживання людини. Як вважає більшість сучасних психологів, агресивність є частиною нашого еволюційного спадку: деякі ситуативні мотиви агресії мають фізіологічне походження. Теорія соціального вивчення полягає у тому, що агресія походить від засвоєння форм та моделей агресивної поведінки в процесі соціалізації. Так, вирізняють три основні типи її моделей - члени родини, члени субкультури та символічні моделі, що поширюються за допомогою мас-медіа.
Підсумовуючи викладене вище, можна зазначити, що «специфічні особливості агресивності у людини є наслідком специфічних для людини умов життя, тобто наслідком особливостей того соціального середовища, яке вона в процесі свого історичного розвитку для себе створила. Агресія є базовим елементом механізму насильницьких злочинів, причому агресія може бути як провокацією з боку жертви, так і відповіддю на некритичні дії потерпілого. Вирішальним у механізмі насильницької поведінки є наявність у нападника комплексу сваволі й ілюзій та рівень його соціальної культури, оскільки вони є визначальними ознаками, що реагують на зовнішні подразники. Лише від рівня самодисципліни та культури залежить, як проявиться комплекс сваволі й ілюзій і якою буде реакція на події, що відбуваються в суспільстві взагалі та з кожною людиною зокрема.
Посилання
Дубинин Н. П. Генетика, поведение, ответственность. О природе антиобщественных поступков и путях их предупреждения. Москва : Политиздат, 1982. 304 с.
Норбер Р. Юридична антропологія. Вид-во Норма. Москва, 1999. С. 155.
Аронсон Э. Психологические законы поведения человека в социуме. Санкт-Петербург : Прайм-Еврознак, 2002. 557 с. (Психологическая энциклопедия).
Маркс К. Сочинение: в 39 т. / К. Маркс, Ф. Энгельс. 2-е изд. Москва : Прогресс , 1988. Т. 23. 808 с.
Лоренц К. Агрессия (так называемое «зло») / Конрад Лоренц ; пер. с нем. Г. Ф.Швей-ника. Санкт-Петербург : Амфора, 2001. 345 с. (Эврика)
Бассин Ф.В. Тяжкое бремя легких аналогий. Диалоги: полемические статьи о возможных последствиях развития современной науки. Москва : Политическая литература. 1979. С. 52-59.
Гилинский Я. И. Криминология : курс лекций. Санкт-Петербург : Питер, 2002. 377 с.
Кальман А.Г. Понятийный аппарат современной криминологии (терминологический словарь; под общ. ред. В. В. Голины. Харьков : Гимназия, 2005. 272 с.
Зелинский А. Ф. Криминальная психология. Київ : Юринком Интер, 1999. 237 с.
Бартол К. Психология криминального поведения. Санкт-Петербург : Прайм-Еврознак, 2004. 352 c.
Дельдаго Х. Мозг и сознание. Москва : Мир, 1971. 264 с.