НОРМОПРОЄКТУВАННЯ ЯК НЕВІДДІЛЬНИЙ СКЛАДНИК ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАВОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація

Статтю присвячено висвітленню в теоретико-правовому контексті окремих аспектів організації процесу нормопроєктування, що стане запорукою ефективності правотворчої діяльності як одного із ключових факторів її вдосконалення в Україні. Усвідомлено розуміння такої багатоаспектної категорії, як нормопроєктування, та його проблематику на сучасному етапі правотворчості, де одним із основних завдань постає підвищення якості змісту новостворюваних нормативно-правових актів. З урахуванням наукового доробку наявних напрацювань зарубіжних і вітчизняних учених, обґрунтовано та подано авторське визначення поняття нормопроєктування. Аргументується цілеспрямованість суб'єктів нор-мопроєктування на його результативність, що знаходить своє вираження в текстах нормативно-правових актів. Осмислено ознаки нормопроєктної діяльності. Вказано на зміст правотворчих відносин, кінцевим результатом якого є утворення юридичного акта. Наголошується, що сам процес нормопроєктування являє собою сукупність суспільних відносин зі специфічним характером, який розкривається через різноманітність органів, організацій, установ і посадових осіб, які наділені правотворчими повноваженнями. Підкреслено творчий та інтелектуальний аспекти у роботі нормопроєктувальників. Зауважується, що процес нормопроєктування є цілісним і має відносний характер стадійної структури. Акцентується увага на мовному оформленні правового акта, що є вихідним пунктом матеріалізації закону. Означено процес розроблення проєктів нормативно-правових актів, пов'язаний із юридичною технікою, безпосередньо поєднаною з юридичною культурою, професійне використання якої дасть змогу створити ефективно діюче законодавство. Констатується увага автора на перманентних змінах в українському соціумі загалом і державі зокрема, що відбуваються під об'єктивним впливом всесвітньої глобалізації, на шляху утвердження України у європейський та євроатлантичний простір, які потребують гармонізації, уніфікації, адаптації та породження нових актів законодавства, де одне з ключових місць посідає нормопроєктування, цілеспрямоване на позитивну практику, у процесі якої закладено алгоритм дій, зведений до якісного, ефективного та доцільного підходу щодо утворення юридичних актів для вдосконалення правового регулювання суспільних відносин в умовах політичних і соціально-економічних трансформацій.