ІННОВАЦІЙНІ ПРАВОВІДНОСИНИ У ФАРМАЦЕВТИЧНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ: ДО ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню проблеми визначення сутності інноваційних правовідносин. Наголошено, що сучасна фармацевтична сфера України вирізняється динамічним характером, що можна пояснити потребою у створенні ефективної державної моделі адміністративно-правового регулювання та нагальною потребою наближення вітчизняного фармацевтичного законодавства до вимог і стандартів, що діють у Європейському Союзі. Підтримано позицію, що природа інноваційних правовідносин має комплексний характер і визначається специфікою галузі, у якій виникають відповідні відносини. Підкреслено, що в будь-якій сфері вагому роль відграють «правила гри», встановлені державою у вигляді галузевого законодавства та адміністративної діяльності суб'єктів владних повноважень. Звернено увагу на те, що фармацевтична сфера виступає яскравим прикладом галузевих інноваційних правовідносин, що мають як публічний, так і приватноправовий характер. Інноваційні правовідносини у фармацевтичній сфері запропоновано розрізняти залежно від груп інновацій у сфері фармації на: продуктові, технологічні, організаційно-управлінські, процесні та інформаційні.

Зроблено висновок, що інноваційні фармацевтичні правовідносини лишаються не досить дослідженими. Сутність інноваційних правовідносин у фармацевтичній сфері України полягає в тому, що такі правовідносин виникають між специфічними суб'єктами та врегульовуються галузевим, тобто фармацевтичним, законодавством. Основною особливістю названих правовідносин є те, що вони мають бінарний (публічно-приватний) характер та можуть бути диференційовані залежно від груп інновацій у фармацевтичній сфері. Обґрунтовано потребу в подальших наукових дослідженнях, спрямованих на вдосконалення підходів до визначення змісту та класифікації інноваційних правовідносин у фармацевтичній сфері.