До питання тактичних засад взаємодії слідчого, слідчого судді з експертом у кримінальному провадженні
Анотація
У статті розглянуто тактичні засади взаємодії слідчого, слідчого судді з експертом під час використання спеціальних знань у рамках кримінального провадження. Зазначено, що головним критерієм визначення процесуальних форм застосування спеціальних знань у кримінальному процесі є суб'єкти їх застосування. Вивчено норми чинного кримінального процесуального кодексу стосовно розуміння спеціальних знань, залучення спеціаліста під час проведення процесуальних дій. Досліджено виокремлені науковцями напрями використання спеціальних знань спеціалістами у зв'язку з проведенням НС(Р)Д, а також етапи проведення судової експертизи. Аргументовано, що встановлення взаємодії слідчого із судовим експертом під час проведення судової експертизи виступає одним з тактичних завдань щодо ефективного проведення в подальшому процесуальних дій, визначених слідчим. Визначено, що зі сторони експерта потреба у взаємодії зі слідчим виникає у разі уточнення завдання, а також коли виникає необхідність у додаткових матеріалах, у залученні іншого експерта, у отриманні дозволу на знищення об'єктів. Встановлено, що підготовка до проведення слідчої дії здійснюється з метою забезпечення її найбільш ефективного проведення. Під час призначення та проведення експертизи слідчий має право отримати консультації у спеціаліста, яким на момент консультації буде виступати експерт, що перебуватиме у статусі спеціаліста. Вказаний суб'єкт може відповісти на низку питань, які висуває слідчий. Акцентовано увагу на пропозиціях С.П. Лапта щодо тактичних рекомендацій слідчому, стосовно тактики та організації проведення взаємодії його з експертом після винесення постанови про призначення експертизи: 1) щодо надання експерту матеріалів та забезпечення безперешкодного доступу до об'єкта дослідження; 2) право слідчого бути присутнім під час проведення експертизи; 3) право експерта ознайомитися з матеріалами провадження, що стосуються проведення експертного дослідження; 4) право експерта стосовно направлення клопотання органу, який призначив експертизу про надання додаткових матеріалів провадження; 5) право слідчого щодо залучення експерта до проведення слідчих дій для поповнення необхідними джерелами доказів; та низка інших.
Посилання
2. Про затвердження Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні : наказ ГП України, МВС України, СБ України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 лист. 2012 р. № 114/1042/516/1199/936/1687/5. URL: https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0114900-12.
3. Кудінов С.С. Використання спеціальних знань під час проведення негласних слідчих (роз-шукових) дій. Вісник академії адвокатури України. 2014. Том 11 (3.31). С. 154-161.
4. Щербаковский М.Г. Судебные экспертизы: назначение, производство, использование : учебно-практическое пособие. Харьков : Эспада, 2005. 544 с.
5. Криминалистика : учебник для вузов / Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. / Под ред. заслуженного деятеля науки Российской Федерации, профессора Р.С. Белкина. Москва : НОРМА-ИНФРА М, 1999. 990 с.
6. Криминалистика : учебник / Под ред. И.Ф. Крылова. Ленинград : Изд-во Ленингр. ун-та, 1976. 591 с.
7. Лапта С.П. Правові та наукові основи використання судових експертиз при розслідуванні злочинів : дис. ... канд. юрид наук : 12.00.09. Харків, 2006. 234 с.
8. Соколовский З.М. Вопросы использования экспертом материалов дела. Харьков : Харьковский университет, 1964. 71 с.
9. Лапта С.П. Правові та наукові основи використання судових експертиз при розслідуванні злочинів : дис. ... канд. юрид наук : 12.00.09. Харків, 2006. 234 с.
10. Дрейден В., Сырков С. Участие эксперта при производстве следственных действий. Советская юстиция. Москва : Юр. лит. 1983. № 4. С. 22.
11. Шамсеева Л.И. Понятие, сущность и формы взаимодействия следователя со сведущим лицом. Процессуальные аспекты судебной экспертизы : Сборник научных трудов. Москва : ВНИИСЭ, 1986. С. 157- 170.