ЦЕРКОВНИЙ ПРАВОВИЙ ПОРЯДОК ЯК СКЛАДОВА ЗАГАЛЬНОСОЦІАЛЬНОГО ПРАВОВОГО ПОРЯДКУ

А. Ф. Крижановський; І. А. Бальжик

doi:10.32837/npnuola.v28i29.723

А. Ф. Крижановський
І. А. Бальжик

DOI: https://doi.org/10.32837/npnuola.v28i29.723

Ключові слова: загально соціальний правовий порядок, церковний правовий порядок, церква, релігійна організація, церковне право, духовність

Анотація

Крижановський А. Ф., Бальжик І. А. Церковний правовий порядок як складова загальносоціального правового порядку. – Стаття. У статті аналізується церковний правовий порядок як складова частина загальносо- ціального правового порядку. Визначено, що унікальна природа церковного права й цер- ковного правового порядку є основою для нового прочитання проблеми співвідносності духовного та юридичного начал життя суспільства. Церковний правовий порядок, як і за- гальносоціальний, сполучається з духовністю в тому, що до сфери духовного належать усі інтелектуальні й моральні сили людини, її прагнення до свободи й порядку. Функціо- нування церковного правового порядку є аргументом у протистоянні тим доктринальним позиціям, які виводять правовий порядок із закону й законності, та акцентує апеляцію до права як його дійсного й надійного підґрунтя. Тому поняття правового й церковного правового порядку співвідносяться як взаємопов’язані, але водночас і відмінні явища. Правове регулювання церковних правовідносин має подвійну природу. Воно здійсню- ється як законодавством держави, так і правовими актами церкви. Так само амбіва- лентний характер має суб’єктна структура церковного правового порядку. Суб’єктний склад церковного правового порядку формує його горизонтально-вертикальну структуру(носії – віряни, служителі, ієрархи– являютьсобоювертикальну, арелігійнігромади– горизонтальнуструктуру).

(носії – віряни , служителі , ієрархи – являють собою вертикальну, а релігійні громади – горизонтальну структуру). Окремий (автономний) церковний правовий порядок в Україні як у поліконфесійному суспільстві властивий кожній конфесії. Взаємовідносини, відмінності між конфесіями, вза- ємодія чи протиріччя між ними так чи інакше впливають на стан церковного правового порядку в суспільстві, а також на загальносоціальний правовий порядок у цілому. Діалектика церковного й загальносоціального правопорядків проявляється в тому, що церква й релігійні організації, авторитет яких у суспільстві досить високий, здатні під- кріпити зусилля держави у сфері забезпечення правопорядку властивими їм засобами й методами. Ключові слова: загальносоціальний правовий порядок, церковний правовий порядок, церква, релігійна організація, церковне право, духовність.

Посилання

1. КрусянА.Р. Конституційнийправопорядокусистемісучасногоукраїнськогоконституціо-налізму. Юридичний вісник : щоквартальний журнал. 2009. № 1. С. 16–21.
2. МеленкоО.В., ВдовіченаЛ.І. КонституційнийправопорядоквУкраїні: теоретичнеоб¬ґрунтуваннятакритеріївиміру. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2021. № 3. С. 51–58.
3. КрижановськаО.В. Офіційнийінеофіційнийправопорядокякінституційнапроблемаправовоїполітикисучаснихдемократичнихдержав. Південноукраїнський правничий часопис. 2019. № 4. Ч. 2. С. 58–63.
4. ОтрошМ.І. МісцеірольКатолицькоїцерквиуміжнародномуправопорядку: монографія. Київ; Одеса: Фенікс, 2017. 594 с.
5. ЛастовськийВ.В. Канонічнеправо: характерспіввідношенняздержавниміміжнароднимправом. Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти. 2019. Вип. 3. С. 143–152.
6. МельничукО.П. Відносини держави і церкви (адміністративно-правовийаспект) : дис. … д-раюрид. наук: 12.00.07 «Адміністративнеправоіпроцес; фінансовеправо; інформаційнеправо» ; Запорізькийнаціональнийуніверситет. Запоріжжя. 2021. 452 с.
7. Лук’яновД.В. Релігійніправовісистемивсучасномусвіті: монографія. Харків: Право, 2015. 352 с.
8. БілашО.В. Історіографіядержавно-конфесійногоправанаосновідисертаційнихдослі¬дженьправниківУкраїни(1991–2017 рр.). Вісник Ужгородського національного університе¬ту (Серія «Право»). 2018. № 52. Т. 1. С. 69–75.
9. КантИ. Основы метафизикинравственности(срецензиейнакнигуИ. Шульца. 1783). 1785. Сочинения в шести томах. Москва: Мысль, 1965. Т. 4. Ч. I. С. 211–310.
10. БачининВ.А. Философияправаипреступления. Харьков: Фолио, 1999. 559 с.
11. ИльинИ.А. Осущностиправосознания. Собрание сочинений : в10 т. Т. 4. Москва: Русскаякнига, 1994. С. 149–415.
12. Просвободусовістітарелігійніорганізації: ЗаконУкраїнивід23 квітня1991 р. № 987- XII (уредакціївід31 січня2019 р). / ВерховнаРадаУкраїни. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/987-12#Text (датазвернення: 01.11.2021).
13. РішенняКонституційногоСудуУкраїниусправізаконституційнимподаннямУповноваженогоВерховноїРадиУкраїнизправлюдинищодовідповідностіКонституціїУкраїни(консти¬туційності) положеньчастинип’ятоїстатті21 ЗаконуУкраїни«Просвободусовістітарелігійніорганізації» (справапрозавчаснесповіщенняпропроведенняпублічнихбогослужінь, релігійнихобрядів, церемонійтапроцесій) від08 вересня2016 р. База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-16#Text (датазвернення: 01.11.2021).
14. ПровнесеннязміндодеякихзаконівУкраїнищодозаснуваннярелігійнимиорганізаці¬яминавчальнихзакладів: ЗаконУкраїнивід02 червня2015 р. № 498-VIII / ВерховнаРадаУкраїни. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/498-19#Text (датазвернення01 листо¬пада2021).